Мене звуть Лу Юй (陸羽, 733-804). Я славетний "чайний бог", святий, письменник і перший в світі класифікатор чаю.
Сам не пам'ятаю, але говорять, що народився я в 733 році в Цзінлін, провінція Хубей. Будучи зовсім маленьким я втратив своїх батьків, і чернець Чжіцзи підібрав мене і виховав в монастирі. Там я познайомився з буддійськими книгами, здобув освіту, але монахом стати не вирішив. Чжіцзи був великий експерт по чаю, він навчив мене мистецтву його приготування.
Як пишуть про мене в «Хроніці династії Тан», з самого дитинства мене не приваблювала буддійська філософія, але манили Конфуцій і Менц. Одного разу я посперечався з опікуном, ставлячи під сумнів його вчення.
Був покараний! Я чистив вбиральні і пас монастирських буйволів. Мені це швидко набридло і в 13 років я втік з монастиря і приєднався до трупи пересувного театру.
Я швидко схоплював і скоро став відомим виконавцем комедійних ролей і сценаристом. Мене запрошували багато впливових людей, які знайшли притулок в моєму рідному місті під час повстання в Ань-Лушані.
Тоді я і познайомився з вченими людьми, які продовжили мою освіту і заохочували вивчати чай. Я став відомим експертом по чаю і кілька років вивчав чай, подорожуючи по чайним центрам. Свої знахідки і замітки про найкращі китайські чаї я продав одному купцеві і, отримавши щедру плату, оселився в провінції Чжецзян, місці, відомому своїми красивими краєвидами і чаєм.
Я присвятив усього себе подальшим дослідженням і літературній праці. Саме тоді були створені «Чайний Канон» ( "Ча Цзин") і багато інших творів, в тому числі вірші, більшість з яких не збереглося до наших днів. Однак найбільшу популярність приніс мені «Чайний Канон», який і до цього дня залишається найвідомішою і найбільш часто цитованою роботою про чай.
Коли я помер, мене назвали «чайним святим», а пізніше навіть «богом чаю». Цей другий термін я трактую швидше як метафору, знак визнання моїх заслуг в чайній культурі. Однак пам'ятайте (!!!), що до недавнього часу, а також в деяких регіонах Китаю і сьогодні, до мене ставилися буквально як до Божества. (Хех! А я не такий простий!)
У китайському пантеоні існувала ієрархія, відповідна земної офіційної ієрархії з імператором на чолі, в якій можна було просуватися або деградувати, і у кожного божества була своя сфера компетенції. Видатні герої минулого «призначалися» на цю «посаду» живим імператором, але частіше просто звичайні люди визнавали божеством тих, кого сильно поважали.
Ось так, я і став богом Чаю, якому вклоняюся і до сих пір, кожен раз коли ви ставите перед моєю фігуркою чашку свого улюбленого напою.
У моїй книзі ви зможете прочитати який буває чай, де він росте, як його роблять, як його заварювати, як його пити і про те, що з чаєм робити не треба.
Звучить страшнувато, але дівчата з Safran Book постаралися і зробили переклад моєї книги дуже теплим, домашнім і захоплюючим.
Друзі мої, чаелюби! Читайте книги і пийте чай!
