Такі різні чайні традиції

Чай – найпопулярніший напій на планеті після води: його п'ють вдома і на роботі, у гостях і кафе. Однак, заварюючи чашку чаю, ми навряд чи замислюємося, що в цей час те саме роблять у Японії, Великій Британії, Монголії та ще десятках країн. Цікаво, які традиції чаювання існують у інших народів світу?

Як п'ють чай у різних країнах

Люди п'ють чай уже кілька тисяч років. Не дивно, що за цей час у різних країнах і регіонах сформувалися свої правила чаювання: який чай пити, з чим, у якому посуді подавати тощо. Традиції чаювання формуються під впливом культури країни. А ще вибір виду і сорту чаю, а також добавок до нього залежить від рослин і продуктів, які є в конкретному географічному регіоні, і навіть клімату. Давайте дізнаємось і порівняємо, чим відрізняються традиції чаювання в різних країнах.

Китай: чаювання з церемоніями

Китай – батьківщина листового чаю: звідси напій поширився по всьому світу. Однак спочатку в Піднебесній чай вживали як ліки, і тільки через століття китайці оцінили незвичайний смак «ча» і навіть розробили добірку правил «Гунфу Ча», або «Вища майстерність чаювання».

Чай у Китаї заварюють у традиційних глиняних або фарфорових чайничках і п'ють із маленьких чашок на 30–50 мл. Готують напій методом проливу: заварку заливають водою, настоюють 10–30 секунд і розливають у чашки, потім знову заливають чай водою і настоюють. Так заварюють чай до 15 разів (кількість проливів залежить від типу чаю). Залишки води зливають у чабань – спеціальну дошку для чаювання. Щоб максимально спростити процес приготування, але при цьому дотриматися технології заварювання проливами, китайці навіть чайник спеціальний придумали – ізіпот.

Чаювання по-японськи

У Японії, куди чай потрапив із Китаю, сформувалася своя культура чаювання. Ключова фігура японської чайної церемонії – матча, чай-порошок. Готують його так: висушене молоде листя зеленого чаю перетирають у фарфоровій ступці. Виходить дрібний порошок яскраво-зеленого кольору, який заварюють водою, нагрітою до 60°С. Матча підходить і для шести видів японських чайних церемоній, і для вдумливого чаювання на самоті. До чаю в Японії подають традиційні солодощі – вагасі.

Чайні традиції українців

Чаювання як процес українці любили здавна, адже ще до появи листового чаю наші предки робили відвари з трав та ягід, варили узвар із сухофруктів. До східних слов'ян чай потрапив у XVII столітті, коли почалися прямі поставки цього продукту з Китаю. Напоєм «на кожний день» чай для українців став у XIX столітті. Від того часу набув популярності посуд для чаювання, чайні сервізи стали прикрасою оселі, їх виставляли на видне місце в буфеті чи серванті. А до чаю в Києві навіть створили фірмовий десерт – сухе варення. У нього унікальний смак, що викликає асоціації з нашою столицею, як і інші гастрономічні знаменитості – київський торт чи котлета по-київськи

Як п'ють чай жителі Туманного Альбіону

У Великій Британії чай у пошані, адже саме англійці познайомили Європу з цим напоєм і не зраджують у любові до нього й досі. Традиції англійського чаювання пропонують випивати по 5–6 чашок на день: за сніданком і під час ланчу, в обід і, звичайно ж, five-o'clock.

П'ятигодинний чай – славетна традиція, яка відразу викликає асоціації з Великою Британією. Коли Біг-Бен б'є п'ять пополудні, англійці п'ють чай. Традиції англійського чаювання поширюються на всіх: від пересічних громадян до королеви. Англійці віддають перевагу чорному листовому чаю, до якого подають молоко, рафінад, птіфури, scones – сухе печиво типу коржиків.

Монгольська чайна екзотика

Для європейців найбільш незвичайними напевно здадуться правила заварювання суте цай – монгольського чаю. Монголи до листового зеленого чаю додають жир, борошно, молоко, рис і сіль. Такий напій готують кілька разів на день, в обід суте цай подають до столу як першу страву. Це не чай у звичному нам вигляді, проте чудово підкріплює кочівників під час багатоденних переходів.

Про те, як п'ють чай в різних країнах, можна дізнатись у нашому блозі чи подорожуючи світом. Адже, куди б ви не приїхали, вам напевно запропонують чашечку чаю з місцевим колоритом.