Які чаї пили українські митці?
Чай — це не просто напій. Для когось його приготування — звичайна буденна справа, а для когось — ритуал, як молитва, бо в кожному ковтку — спогади, мрії й ті самі слова, які народжуються лише в тиші. Особливо добре про це знали наші українські письменники. Чай супроводжував їх у найтяжчі хвилини, додавав сил у хворобі, надихав писати гімни свободі й любові.
Що вони пили? Як заварювали? І що обрали б сьогодні, коли б сиділи з нами на кухні? Зазирнемо в чайні таємниці Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка.
Улюблений напій Тараса Шевченка: чай, ром і свобода
Раніше радянська пропаганда намагалася зробити з Шевченка вічно сумного, втомленого від життя дідугана, який тільки те й робив, що сидів у кутку й тужив за Україною. Але ж ні! Тарас Григорович був ще тим бунтарем і королем творчих тусовок.
Кобзар любив мистецтво, свободу, епатаж, устриці, ром. І, звісно ж, улюбленим напоєм Шевченка був чай! Причому не простий, а такий, що друзі підколювали: «Тарасе, в тебе там не чай із ромом, а ром із чаєм!»
«Довгі вечори, — згадував Микола Костомаров про свої зустрічі з Шевченком у Києві в 1846 році, — просиджували ми влітку на Хрещатику в саду за чаєм. Нескінченні велися між нами розмови й суперечки. Шевченко випивав склянку за склянкою зі словами: “А насипте, будьте ласкаві, ще чаю!”».
«Друга річ — це мідний чайник, що стає необхідним для мого журналу, як журнал для мене. Без чайника чи без чаю я, бувало, якось ліниво брався за це рукоділля. Тепер же ледве встигаю налити в шклянку чаю, як перо саме проситься в руку», — писав Шевченко у своєму щоденнику.
Улюбленим напоєм Тараса Шевченка був чай із різними смаколиками: вершками, лимоном, канапками і, звичайно, з ромом. А чай тоді був не абиякий — китайський, червоний, настоювався до максимальної концентрації. Найближчим сучасним аналогом улюбленого напою Шевченка вважається Кімун.
Рецепт улюбленого чаю Лесі Українки
Нещастя, хвороба та вічні муки. А ще — незламна воля й трішечки чаю. Леся Українка, та сама Косач-Квітка, була ще тією богемою. Вона не тільки писала геніальні драми, а й обожнювала влаштовувати справжні літературні салони.
Навіть коли хвороба (яку в Лесі виявили ще в 10 років) давала про себе знати, письменниця не відмовляла собі в маленьких радощах життя. Отже, залюбки відвідувала театри за кордоном, коли їздила на лікування та операцію до Відня й Берліну.
І, звісно ж, не обходилося без чаю. У свій час я як палка поціновувачка її творчості (і чаю) дослідила, які чаї любила Леся. Вона надавала перевагу зеленому чаю (на той час, щоб його знайти, треба було бути «не з такої сімʼї, як другі, а з багатої»). Також вона полюбляла лікувальні травʼяні чаї. Чай тоді заварювали дуже міцним, настоювали й пили гарячим.
«П’ю чай і вечеряю шинкою, яйцями чи тим, що принесу з обіду, до кави та чаю завжди маю масло; молоко носять мені по пляшці (3½ склянки) щодня».
«Протягом травня приймала ванни із запарами трав і пила чай з лікарських рослин».
А ще вона експериментувала з різними частуваннями: медом, лимоном, ягодами. Як і багато хто з нас, Леся любила пити чай із файною канапкою і з варенням власного виробництва: «Читаю Тена і варю варення, часом пишу вірші».
Як приготувати улюблений чай Франка: сметана й листя смородини
Іван Франко відомий своєю «триповерховою» кавою: кава, зверху вершки чи сметана, а третій поверх — домашня булочка чи печиво. Проте у Франків був ще й чайний ритуал. Ольга Франко-Хоружинська (дружина Каменяра) любила чай із листям чорниці — тоді його вважали корисним для зміцнення судин та очищення крові.
У будинку Франків (тепер це музей) зберігається самовар, який Іван привіз із Києва чи Одеси. Навколо будинку росли кущі смородини, аґрусу, порічок, яблуні та груші. З фруктів Ольга варила конфітюри та джеми, якими пригощала гостей за чаєм.
Чай супроводжує українців у радості й біді, на фронті й за письмовим столом. Він не просто зігріває. Він дає змогу відчути смак життя, навіть коли навколо пітьма. Саме тому кожна чашка — це як вірш: спочатку терпкий, далі м’який, а потім залишає післясмак, що змінює тебе назавжди.
Борітеся — поборете.
Пийте улюблений напій Тараса Шевченка, а також Івана Франка чи Лесі Українки — творіть вічність.
